Кавові історії
і як вони вплинули на культуру
Як ви знаєте (або не знаєте), багато речей у нашому світі з'явилося завдяки щасливому збігу обставин. Як, наприклад, яблуко, що впало на голову Ньютону, завдяки чому ми дізналися про силу тяжіння. Але це сталося настільки давно, що важко сказати, правда це чи ні. А ось у нашому кавовому світі таких випадковостей задокументовано стільки, що ми вирішили присвятити цьому цілу статтю.
Історія №1
Меліта Бенц була простою домогосподаркою і жила в Німеччині в XIX столітті. Її чоловік працював менеджером у компанії, а двоє синів були повністю на утриманні Меліти, як і вся інша домашня робота. Але, незважаючи на це, наша героїня завжди знаходила час, щоб потішити себе чашечкою ароматної кави. Тільки одне їй не подобалося — залишок кавової гущі на дні чашки. На ній, звісно, можна було б ворожити, але пити її було неприємно. І тоді ця розумна і винахідлива пані продирявила дно латунної каструльки, взяла промокальний папір для чорнила і змайструвала перший у світі фільтр для кави. У 1908 році вона отримала патент на свій винахід.
Компанія Melitta існує й досі і є найбільшим у світі виробником кавових фільтрів, кавового обладнання, а також продає каву під власним брендом. І все це завдяки розумній і практичній німецькій домогосподарці, яка дуже любила свіжообсмажену каву купити.
Історія №2
У 1941 році, сидячи у своїй лабораторії, відомий американський хімік Пітер Шлюмбом мріяв про чашку кави. Але за вікном вже була пізня ніч, краплинної кавоварки в лабораторії не було, а кава була необхідна. Тож наш учений учинив як справжній учений і вирішив змайструвати з підручних матеріалів засіб для приготування фільтр-кави. Для цього йому знадобилася колба Ерленмеєра і скляна хімічна воронка. Стик між ними він перетягнув шкіряною перемичкою і змайстрував фільтр із вже відомого нам фільтрувального паперу. Так і з’явився найвпізнаваніший і найкрасивіший у світі девайс — кемекс. Названо його на честь улюбленої науки Шлюмбума — хімії (Chemistry). Слоган — "Вари каву як хімік". Пізніше кемекс був визнаний видатним елементом американського дизайну і з 1944 року виставлений у музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Ну і, звичайно, стоїть у кожній поважній кав'ярні третьої хвилі або на кухні справжнього кофемана. До речі, уважні глядачі могли часто помічати цей девайс у різних американських фільмах і серіалах. Для них це справжня національна цінність.
Історія №3
Наприкінці Другої світової війни, коли в Італії був повалений режим Муссоліні, солдати США ще деякий час залишалися в країні. Вони заповнювали всі навколишні бари та ресторани. Італійці, як завзяті гурмани кави, на запит офіцерів про чашку кави варили їм еспресо. Американці ж, звиклі до свого звичайного фільтру, не розуміли, чому кави так мало, чому вона така насичена і гірка. Вони почали просити розбавити напій гарячою водою, щоб зробити його більш схожим на їхній звичний фільтр. Так і з'явився один з найпопулярніших напоїв — Caffè Americano (американо), як ми звикли його називати. До речі, любов американців до великої чашки чорної кави збереглася й донині. У США, замовивши американо, вам, швидше за все, подадуть фільтр-каву. А найбільший обсяг напою в Starbucks дорівнює 920 мл.
З розвитком третьої кавової хвилі американо почало відходити на другий план, адже еспресо настільки хороший і повноцінний, що не потребує розведення водою, а для любителів великої порції чорної кави є фільтр-кава. Це нерідко викликає суперечки між гостем і бариста. Та ми впевнені, що кожен поважний бариста завжди знає, як у першу чергу вгодити своєму гостю.
Історія №4
Герой цієї історії такий же завзятий кофеман, як і попередні — Алан Адлер прославився винаходом відомої всім літаючої тарілки фрісбі. Він працював інженером-механіком і любив заварювати каву вдома в пуровері. Однак, як і всі розумні люди, кожного разу думав про те, як би пришвидшити цей процес, але при цьому зберегти весь смак. Лінивий би просто купив автоматичну кавоварку, але для Алана це не вихід. Йому прийшла ідея впливати на кавову таблетку тиском. Але не таким сильним, як в еспресо-машині. Так з'явився Аеропрес. Коли перший прототип девайсу був готовий, Алан запросив генерального менеджера компанії, у якій працював, і дав йому спробувати, що вийшло. Той був у захваті й погодився допомогти Адлеру з просуванням цього девайсу. Це сталося в 2005 році, а вже в 2008 році відбувся перший чемпіонат по аеропресу. Девайс підкорив усіх: і професіоналів, і любителів. А вже такою кількістю рецептів і методик використання не може похвалитися жоден інший девайс у світі. Каву в аеропресі варять прямим методом, або перевернутим, використовують різні температури води, різну силу натискання і ступінь помелу тощо. Це найзручніший девайс для подорожей. Про Аеропрес навіть зняли фільм. До сьогодні він зазнав шість різних модифікацій і вдосконалень.
Іноді здається, що вся кавова історія — це одна суцільна низка випадковостей і перипетій, усі ці ефіопські кози, єменські монахи й османські завойовники, напевно, ніколи й не підозрювали, яка величезна рушійна сила міститься в цій скромній жмені яскраво червоних ягід. А нам залишається або спостерігати за цією історією, або спробувати залишити в ній і свій слід, над чим ми, власне, і працюємо весь цей час. Також у нашому інтернет-магазині є кава арабіка в зернах.
